Лучшие книги

среда, 16 октября 2013 г.

"Моя цель как писателя (та самая цель, которой я никогда не достигну, я знаю, и ни один писатель не достигнет) — сделать так, чтобы вы по-настоящему переживали происходящее в книгах... Я хочу, чтобы вы провалились сквозь страницы и чувствовали, что все написанное происходит с вами".

Декілька років тому в Україні стався справжній «вибух» під назвою «A Song of Ice and Fire» («Пісня льоду та вогню»). Якщо чесно, зараз я не можу згадати, чи це було пов’язано в першу чергу з виходом популярного серіалу, чи все-таки з книгою, яка йому передувала, але буквально за декілька місяців загал перечитав усі частини із серії, передивився усі доступні сезони серіалу, а ім’я Джордж Мартін все частіше лунало під час невимушеної розмови у колі друзів. Обговорення перипетій сюжету як книги, так і серіалу, стало своєрідною обов’язковою темою для кожної зустрічі людей, що полюбляють читати. І навіть, якщо ви до цього особисто не були знайомі з його творчістю, то все одно завдяки таким розмовам залишались в курсі усіх подій кожної із частин.
Але, якщо загалу відомо буквально все про Старків чи Ланністерів, то про життя їх автора говорять менше. Є сенс трохи виправити цю ситуацію та «познайомити» вас із творцем вже легендарної саги умовно кажучи «особисто».

Джордж Реймонд Річард Мартін (повне ім’я письменника) народився 20 вересня 1948 року в невеликому місті Байонне, штат Нью-Джерсі, США. Батько - Раймонд Коллінз Мартін, мати - Маргарет Бреди Мартін. Крім Мартіна у подружжя були ще дві доньки - його сестри Дарлін і Джанет.
З дитинства Мартін був мрійником і фантазером, марив подорожами, але дозволити собі цього не міг, тому доводилось мандрувати за посередництвом своєї уяви. При тому не лише по реальним, а і по вигаданим світам.

Писати майбутній письменник почав теж рано – ще під час навчання в середній школі. Тоді свої моторошні історії про монстрів він продавав сусідським дітям. Потім Джордж захопився коміксами, почав їх колекціонувати та писати сюжети для фензинів (від англ. «fan magazine» - «фанатський журнал», тобто любительські малотиражні неперіодичні видання журналів, альманахів, коміксів і т.д.). В 1970 році йому навіть вдалось продати одне зі своїх оповідань журналу «Galaxy Science Fiction», його «Герой» («Hero») був опублікований в лютневому випуску.
В цьому ж році він закінчив бакалаврат Північно-західного університету в місті Еванстон, штат Іллінойс, а через рік отримав ступінь магістра з журналістики.

Відмовившись від служби в армії, Мартін проходить альтернативну громадянську службу в рамках добровільної програми AmeriCorps VISTA (1972-74 роки).
Протягом наступних років Мартін змінює декілька професій: займається проведенням турнірів із шахів, працюючи в Континентальній шаховій асоціації, потім викладає журналістику в коледжі (нині університеті) Кларка в місті Дюбук, штат Айова. Паралельно він ніколи не припиняв писати, протягом 1978-79 років працює позаштатним письменником при вищезгаданому коледжі.
В 1978 році публікується його перший роман «Dying of the Light», далі видається збірка оповідань «Sandkings» (1981) та роман «Windheaven» (1981, у співаторстві з Лізою Татл). Дитяче захоплення страшними історіями знаходить своє втілення в романі «Fever Dream» (1982), який критики визнають однією з найкращих книг про вампірів. В 1975 Мартін отримує свою першу нагороду Х’юго (Hugo Award - літературна премія в галузі наукової фантастики, заснована в 1953 році. Названа на честь Х'юго Гернсбека - творця перших спеціалізованих науково-фантастичних журналів) за роман «A Song for Lya» («Пісня про Лію»), дві премії Локус (The Locus Poll – літературна премія в тому ж жанрі, що присуджується щорічно з 1971 року за підсумками голосування читачів журналу «Locus Magazine»), які згодом отримував неодноразово: загалом приблизно близько десяти Локусів, трьох Х’юго, а також Balrog Awards, Nebula Award, премія Брема Стокера, Всесвітня пермія фентезі та інші.
До речі, тут теж цікавий момент, пов’язаний із назвою роману «A Song for Lya», де він вперше використовує слово «Пісня», яке потім неодноразово фігурує і в інших назвах, зокрема в циклі, який зробив його всесвітньо відомим. Сам Мартін багато років потому в одному із інтерв’ю так поясниться свій вибір:

«Не знаю, может быть, во мне умер поэт-песенник? Я всегда любил музыку и стихи, возможно, какая-то частица меня мечтает, чтобы я сочинял песни.
Если серьёзно, моя первая повесть, получившая «Хьюго», называется «Песни о Лии» — название родилось при её первой публикации в сборнике. Тогда мне в голову пришла мысль использовать слово «Песня» всегда, чтобы названия моих книг были оригинальны и узнаваемы. Однако превратить это в традицию мне не удалось — уже третий сборник моих рассказов издательство предпочло окрестить «Короли-пустынники», ведь одноимённая повесть только что взяла разом «Хьюго» и «Небьюлу». Так мне пришлось расстаться с прекрасной идеей, но время от времени я всё-таки продолжаю использовать слово «Песня».
До цього часу Мартін встиг одружитись та розвестись з Гейл Барнік, шлюб з якою тривав 4 роки (1975-79 роки):
«Свадьба была прекрасная, брак не очень».
В середині 80-х Джордж переїздить до Голівуду, куди його запросили редагувати серіал «Twilight Zone» («Сутінкова зона») на каналі CBS, згодом він стає сценаристом серіалу «Beauty and the Beast» («Красуня та чудовисько»), а потім і його продюсером. В 1992-93 роках в якості виконавчого продюсера Джордж займався розробкою серіалу «Doorways» («Портали»), від якого після пілотної серії вирішили відмовитись, а з відзнятого матеріалу скомпонували повнометражну стрічку.

Не дивлячись на успіхи в літературі та роботу в Голівуді, всесвітньо відомим його зробив цикл книг «Пісня Льоду та Вогню», хоча сам Мартін деякий час вважав сучасне фентезі не надто серйозною літературою. Свою думку він змінив під впливом книг Теда Вільямса (а саме його циклу «Память, Скорбь и Тёрн») та Джека Венса (відомий завдяки повістям «Повелители драконов», «Последняя цитадель», циклам «Умирающая Земля», «Лионесс» та ін.).
В одному із інтерв’ю Джордж Мартін зізнався, що хоча ніколи наперед і не планує обсяг майбутнього роману чи кількість частин циклу, але спочатку «ПЛтВ» задумувалось дещо меншою, ніж вийшло в результаті:
«В 91-м году я сначала не знал — еще не знал, что это будет. Да форму — будет это роман, повесть или что-то другое. Можно сказать, что я прощупывал почву. Но к лету 91-го [идея] пришла ко мне из ниоткуда, и я начал писать, следуя за тем, куда она меня заведет. К концу того лета я знал, что это будет большая серия. Сначала я думал о трилогии, но сага вышла за ее пределы. Размер изменился, следом я добавил и другие элементы, но персонажи остались прежними — из 91-го года..
… В самом конце, где-то в 95-м году я понял, что превышу объем трилогии, потому что у меня уже было 1500 страниц рукописи, а я еще даже не приблизился к завершению первой книги».
Звичайно, підтверджуючи слова Толкієна:
«История растет по мере рассказывания», - ні трьома, ні чотирма, ні навіть шести книгами все не обмежилось:
«Долгие годы я говорил о шести книгах. А Пэррис, моя жена, стояла у меня за спиной, показывая семь пальцев. Так что теперь я говорю о семи книгах, но больше кровью ни под чем не подписываюсь».

Навіть не буду братись за опис процесу створення частин, зазначу лише, що поки із семи запланованих чатин опубліковано п’ять: «A Game of Thrones» / «Игра престолов», (1996 р.), «A Clash of Kings» / «Битва королей», (1998 р.), «A Storm of Swords» / «Буря мечей», (2000 р.), «A Feast for Crows» / «Пир стервятников» («Пир для ворон»), (2005 р.), «A Dance with Dragons» / «Танец с драконами», (2011 р.). Дві останні частини знаходяться в процесі написання: «The Winds of Winter» / «Ветры Зимы» і «A Dream of Spring» / «Грезы о Весне».
Прогнозувати щось складно, але декілька місяців тому Westeros.org повідомив наступне щодо «The Winds of Winter»:

После двух лет Мартин завершил примерно четверть «Ветров зимы» (считая именно полностью завершенные главы — или то, что таковыми кажется на сегодняшний день).
… Он подтвердил свое намерение опережать экранизацию, которая может продвинуться до материала из «Ветров» уже в 2015 году (а через год — и до следующей книги). Мартин предположил, что у него есть возможность на всех парах закончить книгу к концу 2014 года, но это, конечно, лишь предварительная оценка».
Мартін неодноразово зізнавався, що пише повільно, що книги взагалі писати складно. До того ж, він постійно повертається до вже написаного, часто щось корегує, а іноді і зовсім змінює:
«Порой я буквально впадаю в ступор, мне совершенно не нравится уже готовый текст, я выбрасываю куски и пишу по новой, иногда меняя направление развития истории.
…Я давно перестал называть конкретные даты — прежде я озвучивал их, но то были лишь мои прикидки. А читатели воспринимали их иначе, и когда я срывал сроки, оказывались разочарованы».

Важко на словах описати масштаби популярності цих книг. Якщо вірити статистиці, то загалом серія була перекладена більш ніж на 20 мов, четвертий і п'ятий томи дісталися першого місця у списку бестселерів The New York Times. Станом на 11 липня 2011 року, до моменту виходу п'ятої книги серії, загальні продажі книг серії у всьому світі перевищували 15 мільйонів копій, і за весь 2011 рік було продано 8,4 мільйона копій на всіх носіях, включаючи електронні. Вражає, чи не так?

Зараз крім «Пісні» Мартін працює і над іншими літературними і не тільки проектами. Мені навіть важко взятись за їх опис, боюсь пропустити щось. Спробую хоча би окреслити основні з них.
Наприклад, як повідомляє Publy, зараз Мартін працює над збіркою легенд та історій Вестероса - «Мир льда и пламени», яка має стати своєрідним підручником, покликаним пролити світло на деякі моменти основних книг. Також готується збірка афоризмів та жартів одного із улюблених персонажів читачів – Тіріона під назвою «Остроумие и мудрость Тириона Ланнистера».
Також в його планах видати автобіографію у формі коміксів.
Ще в 90-х роках він спільно з іншими авторами-фантастами, зокрема Роджером Желязни, Віктором Міланом, Волтером Йоном Вільямсом, Говардом Волдропом, Мартін почав роботу над альманахом під назвою «Дикие карты» - серія із жанру наукової фантастики про супергероїв., багатотомний роман-мозаїка. Але випустивши близько 15 випусків, проект тимчасово призупинився, останній номер датувався 1995 р. Декілька років тому проект відновився, залучивши як попередніх, так і нових авторів. Після довгої мовчанки новий номер вийшов на початку 2000-х років:
«Мы всегда хотели продолжить «Дикие карты». Надо было лишь отыскать издательство, которое заинтересовалось бы серией..

…мы решили, что настала пора перезапустить «Дикие карты» и сконцентрировать внимание на новом поколении героев. Мир не стоял на месте, оригинальные персонажи, которых мы придумали в восьмидесятых, успели состариться и уступили место молодым Тузам и Джокерам. Действие новых «Диких карт» начинается в 2008 году — именно тогда вышел первый том возрождённого цикла. Таким образом мы постарались заинтересовать молодых любителей фантастики. От них не требовалось знакомства с двадцатилетней историей серии, чтобы следить за похождениями новых героев. И, похоже, у нас всё получилось — реакция на свежие части цикла оказалась позитивной».
Крім цього, за даними того ж Publy, зовсім нещодавно Джордж Мартін придбав невеликий артхаусний кінотеатр в Санта-Фе, але одразу запевнив, що це не стане його основною роботою:

«Конечно, я не стану делать этого сам. Я писатель и сценарист, а не менеджер кинотеатра. И я не собираюсь стоять в палатке и продавать попкорн. Моя работа останется прежней: редактирование антологий, создание сценариев и прежде всего — работа над „Песней льда и пламени“ и всем, что с ней связано. Кинотеатр ничего не изменит».
За мотивами циклу знімається одноіменний серіал, яким займається телеканал HBO під керівництвом Девіда Бениоффа і Деніела Вайса. Прем'єра першого сезону в США відбулася 17 квітня 2011; на 2013 рік були повністю показані три сезони. У квітня 2013 року серіал був продовжений на четвертий сезон, який буде показаний навесні 2014.

Французька компанія - розробник комп'ютерних ігор Cyanide уклала договір з Мартіном про створення серії ігор за мотивами циклу; 29 вересня 2011 відбувся реліз першої з них, стратегічної «Гра престолів: Початок», створеної за мотивами серії , а 15 травня 2012 року вийшла гра в жанрі RPG під назвою «Гра престолів».
Крім цього існує велика кількість настільних, рольових ігор, художніх колекцій за мотивами книг.
В 2011 році він одружився вдруге на одній зі своїх шанувальниць – Періс Майкбрайт, з якою вони разом ще з 1981 року.
Зараз Джорджу Мартіну 65 років. Він живе в Санта Фе, штат Нью-Мексико.
«Писателей существует великое множество, я люблю приводить аналогию с архитекторами и садовниками. Есть писатели-архитекторы, они все-все планируют, все-все намечают, и до того, как будет вбит первый гвоздь они знают, на что будет похож дом, где будет гардеробная, где будут проложены трубы, и все это архитектор запечатлеет на доске задолго до какой бы то ни было работы. И садовники, что выкапывают ямку и закладывают в нее семечко, поливают своей кровью и наблюдают за тем, что же вырастет, какую бы форму оно не приняло. Они знают, какое семя они взращивают — дуб или вяз, страшилка или научная фантастика, — но они не знают, насколько большим оно вырастет или какую форму примет. Я в большей степени садовник нежели архитектор», - Джордж Мартін.

Джерела інформації:
1. Полина Кормщикова. 10 вещей, которые Джордж Мартин делает в последнее время, вместо того, что бы писать продолжение «Игры престолов»;
2. Википедия;
3. Лаборатория Фантастики;
4. Я не готов делиться Вестеросом». Беседа с Джорджем Р. Р. Мартином;
5. Интервью Джорджа Мартина с Comic-con для io9;
6. Написана лишь четверть «Ветров зимы», но прогноз оптимистичен;
7. Песнь Льда и Огня. Википедия;
8. Игра престолов (телесериал). Википедия;
9. 10 самых ярких высказываний Джорджа Р. Р. Мартина.

среда, 16 октября 2013 г.

среда, 2 октября 2013 г.

среда, 18 сентября 2013 г.

среда, 16 октября 2013 г.

среда, 2 октября 2013 г.

среда, 18 сентября 2013 г.