"Истина валяется на улице, только никто ее не берет"

Вчора.

Народився Тумас 15 квітня 1931 року в Стокгольмі. Дитинство пройшло в мріях про Африку і далекі подорожі, а юність позначена непростою політичною ситуацією 40-50 років. Юнак із жадністю спостерігав за тогочасними подіями, вбирав у себе кольори і звуки того, що бачив:

"Я виріс у часи Другої світової війни, і це для мене, безумовно, дуже важливий досвід. Швеція була нейтральною країною, але держави, що оточували її, були окуповані Німеччиною – Норвегія, Данія. Швеція була незалежною, проте водночас перебувала в ізоляції […] Напруга була дуже сильною, і в дитинстві я її постійно відчував".

В 50-х роках навчається в Стокгольмському університеті, вивчає теорію та історію літератури, історію релігії, але найбільше його цікавить психологія та музика. Як згодом зізнається сам Тумас, саме ці дві пристрасті привели його до поезії. І хоча остаточний вибір залишився за останньою, вплив психології на його творчість незаперечний, адже так тонко і влучно описувати всі порухи душі може лише її знавець, а здобутий під час роботи психологом досвід став джерелом образів, мотивів та настроїв для творчості. Музика ж  допомогла оформити це наповнення в витончену та ритмічну поезію, надала їй мелодійсності, задала ритм. Манеру віршування Транстрьомера науковці порівнюють із пошуком потрібних нот, фрагментарним переходом від одного до іншого. Музика присутня навіть в назвах поезій та циклів: "До мажор", "Ламенто", "Алегро", "Ноктюрн" ("Den halvfärdiga himlen" 1962 р.), але про це пізніше.

Зараз молодий Тумас лише пробує себе у літературі. Але вже перша дебютні збірка – "17 dikter" (1954) -  ознаменувала появу неординарного і самобутнього поета, а наступні   "Hemligheter på vägen", "Den halvfärdiga himlen" та  "Klanger och spår" (1958, 1962 та 1966 років) міцно закріпили за ним такий статус одного із найталановитіших серед сучасників. Наступні два десятиліття були надзвичайно плідними, одна за одною виходять збірки Mörkerseende (1970)   Stigar (1973)  Östersjöar (1974)  Sanningbarriären (1978)  Det vilda torget (1983)  För levande och döda (1989).

Переломним став 1990 рік, коли поет переніс тяжкий інсульт, внаслідок якого права частина тіла була паралізована, довелось заново вчитись писати, ходити і навіть розмовляти. Але і в цей важкий період Тумас не перестає писати і видавати книги. Зокрема в 1993 році виходить мемуарна" Minnena ser mig", в основу якої лягли дитячі та юнацькі спогади, та в 2004 році "Den stora gåtan". Всього 12 збірок. Доповнити цей список варто і перекладацьким доробком поета, зокрема збіркою перекладів німецької, угорської, британської та американської поезії "Тлумачення" (1999); не менш цікавою є "Air Mail" (2001), яка була продуктом плідної переписки з американським поетом Робертом Блаєм, що перекладав його вірші.

Переклади, нагороди.

Його називають найвідомішим у світі шведським поетом, обличчям "національного шведського світогляду" у всесвітньому контексті. Він є лауреатом всіх основних премій, які присуджуються скандинавами. Зокрема, найпрестижнішої "Albert Bonniers Förlag" (Поетичної Премії Виданвництва Боніер, 1983 р.), поетичної премії Петрарки (Італія-Німеччина, 1981 р.), премії Мікаеля Бельмана (Швеція, 1966 р.), Велика премія Північної ради, премії Золотого вінця (Македонія, 2003 р.) та багато інших.  Найжаданішою завжди залишалась саме Нобелівська, адже вже декілька років його ім'я фігурувало в списках номінантів. Та сталось це лише в 2011 році:

"В глубоком уютном кресле, укрывшись пледом, неподвижно сидел старый человек и слушал музыку. Лицо его избороздили морщины, волосы давно стали седыми, правая рука вот уже 21 год как не работала. И ровно столько же он не произнес ни одного слова. Лишь его пронзительные и глубокие глаза выражали ясность и глубокий ум, а еще ожидание и надежду. Быть может, долгожданный телефонный звонок раздастся именно сегодня...

Застыли в ожидании и журналисты под окнами его дома. Каждый год, начиная с далекого 1993, в одно и то же время они приходили сюда с цветами, чтобы поздравить великого поэта с самой большой победой на профессиональном поприще. И каждый раз уходили ни с чем. Так ли будет и в этом году? Ведь Тумасу Транстрёмеру исполнилось уже 80 лет, и до следующего раза он просто может не дожить...

Объявление победителя Нобелевской премии по литературе проходит в 12.00 по местному времени. За многие годы сложилась традиция, что если до 12.30 никто не позвонил, значит, не судьба... Может быть, именно поэтому Тумас и его жена Моника были так удивлены, когда ближе к часу дня они наконец услышали в телефонной трубке поздравления постоянного секретаря Шведской академии Петера Энглунда."

Не дивлячись на те, що його поезія перекладена на більш ніж 54 мови, тиражі останніх збірок перевищують 20 млн. екземплярів, повна збірка творів видана тиражем понад 70 і 100 тис. екземплярів, за даними опитувань на офіційному порталі Нобелівського фонду 88% відвідувачів сайту ніколи не читали його поезій. Саме Нобелівська премія відкрила широкому читачу Тумаса Транстрьомера, живого класика.

"Because, through his condensed, translucent images, he gives us fresh access to reality" – саме так свій вибір пояснила Шведська Академія.

Напрямки, теми, стилі.

"Сама его поэзия удивительна, она не производит впечатление какой-то авангардной, несмотря на отсутствие рифмы и такую немножко скрытую метрику, которая у него все-таки есть. Он пишет спокойным ровным языком, не употребляя никаких сложных синтаксических конструкций, но при этом очень густо метафорично. И вот это сочетание спокойного высказывания, какой-то скандинавской сдержанности с очень прозрачной метафорикой, с какой-то ясностью, открытостью дает то напряжение, которое мы чувствуем в стихе и которое не отпускает никого, кто читает стихи Транстремера. Вроде бы он не говорит ничего необычного, но за этим всегда что-то стоит. При этом Транстремер не касается политических тем или, допустим, социальных; он открывает нам глаза на действительность. Мы видим ее глазами художника – по-новому, свежо, непосредственно" ¾ Олексій Прокоп'єв, перекладач.

Літературознавці всього світу завжди прагнуть розкласти творчість письменників по поличках жанрів, стилів і форм. Але в більшості випадків це зробити доволі складно, а іноді і недоречно. Адже творчий процес річ несвідома і не підлягає структуруванню. Саме тому поезії Тумаса Транстрьомера теж важко віднести до якогось конкретного напрямку. Можна лише здогадуватись, що на формування Тумаса як поета вплинув французький сюрреалізм і німецький експресіонізм, перекладами яких він активно займався в молодості. Але вони стали лише своєрідним першопочатком, який з кожною новою збіркою обростав індивідуальним і в результаті ми бачимо абсолютно самодостатній і оригінальний стиль, назву якому ще не вигадали (хоча німецький критик Карл Хайнц Борер охрестив Тумаса "творцем утопії миті, утопії не простору, а саме часу"). Дослідники творчості зазначають, що з роками він став простішим, але разом з тим більш глибоким, образи прозорішими, але змістовними. Недарма ж кажуть, що все геніальне просте.

Аналогічно важко виділити і основну тематику його поезій. Місто, люди, стихії, враження, почуття – все взаємопов'язане, переплітається і створює абсолютно нову реальність, в якій все існує одночасно, всюди і ніде.

«Поэзия Транстремера пахнет свежим ветром с моря, полевыми цветами, хвоей, рябиной, снегом. Этих запахов неимоверно много, потому что в его произведениях природа присутствует неизменно. Вместе с тем присутствуют и запахи города — метрополитена, кофе, газет» Юлія-Ванда Мусаковська, поет і перекладач.

Поет ніби акцентує увагу на контакті зі світом, миттєвим і вічним водночас, а реальне слугує скоріше засобом досягнення цього зв'язку. Навіть якщо автор говорить про якусь конкретну річ чи явище, то погляд його не спрямований безпосередньо на описуване, а крізь нього, через його призму. Доповнює такий погляд і форма, яку він найчастіше використовує, вірша у прозі.

"Он мог, конечно, и в рифму писать, если бы захотел. У него есть стихотворения, построенные на игре рифм, с внутренними рифмами, с рифмами на первом слове, там все просто пронизано ими, причем не множеством рифм, а двумя-тремя избранными - он мастерски ими пользовался. Транстремер показывает, что рифма - это не больше, чем прием, как это всегда и было. Мы просто об этом забыли и увлеклись, нам кажется, что нерифмованное стихотворение – это не стихотворение. Нет, это не так. И вообще на Западе нет такого деления на рифмованное и нерифмованное, это глупость" Олексій Прокоп'єв, перекладач.

Кожен вірш має міцну внутрішню структуру, яка побудована на ритмі, мелодійності, логічності і простості думки. Це значно глибше, ніж звичайна рима, тому вона тут просто зайва.

До речі, в перекладі існує декілька майже протилежних підходів до перекладу Тумаса: римований, який практикував Ілля Кутик, і  неримований Оелксія Прокоп'єва і Олександри Афігенової, про яких ми вже згадували. Перший спрощує розуміння, наближає скандинавську поезію до слов'янського читача, який звик до рими. Але другий зберігає індивідуальність (це, до речі, стосується шведської поезії загалом), максимально наближає нас до оригіналу, саме тому для більшості читачів є цікавішим.

Єдине, в чому сходять всі перекладачі і літературознавці, що ця поезія надзвичайно добра.

" У него очень добрая поэзия. Хотя, безусловно, у него есть трагические стихи, но в основном это трагедии, которые он переживал в своей жизни. Например, он попал в автомобильную катастрофу - потом описал этот случай в одном стихотворении, но конец там все равно очень добрый, открытый такой, без надрыва. Самое главное, что его поэзия без надрыва" Олександра Афіногенова, перекладач.

Сьогодні.

"Устав от всех, кто приходит со словом, словами, но без язика, уехал я на этот покрытый снегом остров" ("Из марта 79")

Зараз Тумасу Транстрьомеру 80 років, він разом зі своєю дружиною Монікою проживає в Стокгольмі. Їхня квартира розташована на одному із місцевих пагорбів південного берегу гавані, з вікна відкривається чудовий вид на воду. Ті, кому пощастило бувати у них в гостях, завжди з теплом говорять про м'яку, спокійну, доброзичливу атмосферу в цьому домі.

Не дивлячись на наслідки хвороби, Тумас і до сьогодні чудово грає на роялі і завжди радує гостей своїм виконанням. Спеціально для нього сучасні композитори пишуть п'єси, які треба виконувати лівою рукою (наприклад, "Транстремеріана" Мориса Каркофф). 

Він є важливою частиною сучасного літературного процесу, продовжує писати (хоча рідко і невеликі за обсягом поезії), бере участь в літературних семінарах.

Головною помічницею і опорою для нього от вже близько 50-ти років була і буде Моніка. Завдяки їхньому внутрішньому інтуїтивному діалогу поет комунікує, вона стала своєрідним ретранслятором між чоловіком та навколишнім світом.

Ось таким звичайним життям живе геній нашого часу, поет про душу і для душі.

P. S. Досить високо творчість Тумаса цінував Іосиф Бродський. Вони познайомились в 70-х роках і відтоді товаришували. Іосиф перекладав поезію шведа і присвячував йому власну.

Томасу Транстремеру

Вот я и снова под этим бесцветным небом,

заваленным перистым, рыхлым, единым хлебом

души. Немного накрапывает. Мышь-полевка

приветствует меня свистом. Прошло полвека.

Барвинок и валун, заросший густой щетиной

мха, не сдвинулись с места. И пахнет тиной

блеклый, в простую полоску, отрез Гомеров,

которому некуда деться из-за своих размеров.

Первым это заметили, скорее всего, деревья,

чья неподвижность тоже следствие недоверья

к птицам с их мельтешеньем и отражает строгость

взгляда на многорукость -- если не одноногость.

В здешнем бесстрастном, ровном, потустороннем свете

разница между рыбой, идущей в сети,

и мокнущей под дождем статуей алконавта

заметна только привыкшим к идее деленья на два.

И более двоеточье, чем частное от деленья

голоса на бессрочье, исчадье оледененья,

я припадаю к родной, ржавой, гранитной массе

серой каплей зрачка, вернувшейся восвояси.

<1993>

Томас Транстремер за роялем 

Городок, лежащий в полях как надстройка почвы.

Монарх, замордованный штемпелем местной почты.
Колокол в полдень. Из местной десятилетки
малолетки высыпавшие, как таблетки
от невнятного будущего. Воспитанницы Линнея,
автомашины ржавеют под вязами, зеленея,
и листва, тоже исподволь, хоть из другого теста,
набирается в смысле уменья сорваться с места.
Ни души. Разрастающаяся незаметно
с каждым шагом площадь для монумента
здесь прописанному постоянно.

И рука, приделанная к фортепиано,
постепенно отделывается от тела,
точно под занавес овладела
состоянием более крупным или
безразличным, чем то, что в мозгу скопили
клетки; и пальцы, точно они боятся
растерять приснившееся богатство,
лихорадочно мечутся по пещере,
сокровищами затыкая щели.

1993, Вастерес

«Стихи и проза», Тумас Транстремер

Купить книгу