"18+" від Крістофера Мура

"Если вы покупаете эту книгу в подарок бабушке или ребенку, следует понимать, что в ней содержатся неприличные слова, а также со вкусом изображаются людоедство и секс между теми, кому за сорок. Не вздумайте винить меня. Я вам говорил".

Велика доісторична ящірка, що тероризує маленькке курортне містечко, демони та вампіри-підлітки, звичайний хлопець, який працює помічником смерті, жінка, яка напередодні Різдва вбиває свого колишнього лопатою, а також місцеві п'янички, трансвестити, порнозірки, наркомани, - звичне коло персонажів творів відомого американського автора Крістфоера Мура. Не цурається він і нецензурної лексики та прямих розмов про особливості сексуального життя своїх героїв, за що його книги нерідко виходять з віковими обмеженнями "18+". В романі "Дурак" він зазіхнув на образ шекспірівського короля Ліра, а в «Агнец. Евангелие от Шмяка, друга детства Иисуса Христа» вустами свого персонажа Шмяка він розповідає нам своє бачення перших 33-х років життя Ісуса. Доволі провокативно, чи не правда?

Народився Крістофер Мур 1 жовтня 1957 року в Толедо, штат Огайо. Дитинство пройшло доволі традиційно та спокійно, якщо не брати до уваги, що батько Крістфоера служив у дорожній поліції і нерідко витягува із вогню жертв нещасних випадків, тому специфічне почуття гумору йому передалось у спадок.
Коли Крістоферу виповнилось 16, батько наполіг, щоб він знайшов роботу,  рухався далі. І він знайшов. Цілу купу різних робіт, починаючи від нічного клерка в магазині, закінчуючи диск-жокеєм; виготовляв на керамічній фабриці різдвяні іграшки (Кріс: "там я прославился как человек, сделавший младенца Иисуса с лицом негодяя"); закінчив велику кількість різноманітних курсів. Між пошуками роботи вивчав антропологію в одному із вузів Огайо. Коли йому виповнилось 30 років, вінвирішує змінити своє життя:
"Внезапно мне исполнилось тридцать (неужели я это уже говорил?). Я должен был быть знаменитостью к тридцати, не так ли? Что ж, я не был знаменитостью. Я был официантом в итальянском ресторане «Макаронная Фабрика» в Гармонии. (В Гармонии, что в Калифорнии, живёт 18 человек, если же вы приплюсуете всю округу Гармонии, тогда это будет 18 человек и 4 коровы). Таким образом, я понял, что я лучше напишу книгу. Я бросил пить и начал писать".

  Через рік він дебютує "Практическим демоноводством". Книга розійшлась по видавництвам в семи країнах, а її автор отримав непоганий гонорар від Діснея за авторські права на фільм. Читачі та видавці чекали наступних книг, тому Кріс повністю присвятив себе літературі і з того часу кожні 2-3 роки видає нові романи.
Наш читач зміг познайомитись із творчістю Крістофера Мура на початку 2000-х, коли були перекладені «Ящер страсти из бухты Грусти», "Практическое демоноводство». Загалом російською мовою  можна знайти "Агнец. Евангелие от Шмяка, друга детства Иисуса Христа", "Самый глупый ангел. Трогательная сказка о рождественском кошмаре", "Грязная работа", "Вампиры: A love Story ". В 2013 році друком виходять переклади "Изверги-кровососы ", "На подсосе. История любви ", "Выкуси. История любви ". Новим хітом стала книга "Дурак":
"Мур с наслаждением травестирует «Короля Лира», избрав отправной точкой взгляд персонажа второго плана, шута по прозвищу Карман, который, как выясняется, держит в своем маленьком кулачке множество нитей, ведущих к Корделии, Гонерилье, Регане, герцогу Олбани, Эдмунду и Эдгару Глостерским, да что там — к самому Лиру".

Прозу Мура люблять за її простоту, неймовірну дотепність, доречну гостроту та різкість; сюжет завжди динамічний, наповнений великою кількістю подій та персонажів. Можливо, все що відбувається в його художньому світі абсурдно, але при цьому неймовірно смішно. Не без того, щоб Муру діставалось за нібито підліткову тематику (вампіри, демони), місцями вульгарність, поверховість, але, як сказала одна із читачів:
"Давайте не будем углубляться в литературоведческий анализ и пытаться увидеть слона там,где его нет...По-моему,Мур писал просто хорошую историю,способную читателя развлечь,и это ему прекрасно удалось!".

В тому, що творчість Мура сприймають неоднозначно, можна переконатись почитавши відгуки читачів. Від категоричних "Скучно, противно, ниачом" та "чтиво для подростков или совсем молодых людей" до захоплених "Книга отличная, все в ней к месту - и ненормативная лексика, и абсурд, и та легкость, с которой автор говорит о серьезном. Жизнеутверждающий урок всем, кто сидит в депрессии и жалеет самого себя".Тому краще не покладатись на чужі смаки та особисто ознайомитись із книгами Крістфера Мура. 

 

За матеріалами:
1. Кристофер Мур. A very sick man;
2. Кристофер Мур (Christopher Moore);
3. Артем Липатов, "Кристофер Мур перевернул Шекспира c ног на голову";
4. Відгуки читачів.

 

 

 

 

Вампиры. A Love Story

 

 Придбати

 Выкуси. История любви

 Придбати

Изверги-кровососы

 Придбати

 Грязная работа

Придбати

У світі Петсона та Фіндуса

Швеція – це країна, яка подарувала світу Карлсона, Сванте Свантенсона (в народі просто «Малыш»), Пеппі та велику кількість інших казкових персонажів, не втратила своєї актуальності і сьогодні. Місцеві автори продовжують радувати дітей усього світу. Вдалим підтвердженням цьому є приклад Свена Нурдквіста, автора відомих історій про Петсона та його кота Фіндуса, Мами Му.
Свен Нурдквіст народився 30 квітня 1946 року на півдні Швеції у місті Хельсинберг, але дитинство та юність його пройшли в портовому місті Хельсинборзі. Після закінчення школи Свен неодноразово намагався вступити до різних художніх навчальних закладів, адже ще з підліткового віку мріяв стати художником та ілюстратором, але спроби були марними:
«Я с детства любил рисовать. В пятнадцать лет я решил, что хочу стать художником и начал изо всех сил заниматься. Я закончил заочные американские курсы для художников-иллюстраторов. После школы я пробовал поступать в разные художественные заведения. Но всюду провалился. Пришлось стать архитектором».

Врешті-решт він вивчає архітектуру у вищій технічній школі в місті Лунді, згодом викладає в місцевому університеті та одночасно працює в рекламній компанії міста Хальмстадт, оформлює книги та підручники. Але давня мрія стати художником не покидала Свена і з новою силою проявилась у 1983 році, коли він бере участь у конкурсі на кращу дитячу книгу, що організувало видавництво «OPAL». Тоді його дебютна авторська робота «Агатон Еман та алфавіт» завоювала перше місце і через рік вийшла окремим виданням. Справжній успіх приходить в 1984 році, коли світ вперше знайомиться із зворушливим Петсоном та Фіндусом у першій книзі цієї серії «Торт на іменини». Наступні декілька років систематично виходять нові історії про Петсона, загалом серія налічує 9 книг, які перекладені близько 44-ма мовами, а загальний тираж перевищує 6 млн екземплярів.

Історії про Петсона та Фіндуса – це поєднання легких, дотепних та добрих історій з неймовірно яскравими, продуманими до дрібниць ілюстраціями, на яких автор робить чи не основний акцент. Кожна сторінка, кожен малюнок – це окремий світ з купою потаємних кімнат, ще незвіданих куточків та небачених істот; в ньому постійно щось відбувається, рухається і кипить. Гортаючи ці книги, кожного разу бачиш якусь нову деталь, на яку раніше не звертав увагу. Наприклад, Мюклі – це казкові істоти, які періодично то там, то тут з'являються біля Петсона.
Якось в блозі хтось із батьків запитав у Свена про походження цих істот:
«Я уверен, что они только кажутся Петсону, и являются следствием белой горячки. Мои домочадцы спорят, и говорят, что они появляются и на картинках, где Петсона нет, а значит реальны... Кто прав?». На що автор відповів:
«Вы ошибаетесь. Петсон не пьет, и белой горячки у него не бывает. Мюклы существуют, и иногда они мелькают у Петсона перед самым носом. Но кто они такие — Петсон точно не знает. И разговаривать с ними, как Финдус, он не умеет».
Існує припущення, що спочатку серія задумувалась як історія про двох дідусів, які завжди надзвичайно зайняті чимось дуже важливим, але так як їх постійно відволікають якісь попутні справи, ніколи нічого не можуть довести до кінця. Один із них в майбутньому і став Петсоном, а от його друга замінив непосидючий, веселий кіт Фіндус, який до всього ще й може розмовляти людською мовою. До речі, він своє ім'я отримав від коробки з-під зеленого горошку шведського продовльчого концерну «Findus», в якій його знайшли.
Якось в  інтерв'ю один із журналістів запитав у Свена про те, що було із  Петсоном до зустрічі з Фіндусом. Виявилось, що хоча цей персонаж доволі статичний, він має свою передісторію:
«В детстве у Петсона была большая семья, они жили в деревне и держали много животных. В молодости у него была невеста, но она его бросила и ушла к датскому исполнителю шлягеров. С тех пор он стал жить в одиночестве со своими курами. Иногда ему было совсем одиноко, и скоро в его жизни появился Финдус. Но об этом уже идет речь в »Истории о том, как Финдус потерялся, когда был маленький».

Часто читачі, натрапивши на фото Свена, підмічають дивовижну схожість його зі своїм головним персонажем, а журналісти запитують автора про автобіографічні елементи історій. Нурдквіст ніколи не заперечував вплив власного досвіду на процес написання книг:
«Ясное дело, я его не выдумал от начала до конца. Он думает, как я, и поступает так, как поступил бы я на его месте. Я все скопировал с самого себя. К тому же у нас одинаковые очки».
Крім схожості із головним героєм, наявні і інші елементи автобіографізму, хоча цілеспрямовано автор про себе не пише:
«Вообще-то, я не пишу о своем детстве. Мне хочется все выдумать заново. Не знаю, почему так получается. То, что я помню из детства, воплощается в иллюстрациях — природа, деревня, крестьянский хутор, где я бывал в детстве. Но я подумывал о том, не написать ли книгу, основанную на моих воспоминаниях. Помню, как мама и папа разводились, а я оставался у дедушки. И многое другое. Но почему-то из этой затеи ничего не вышло».

Не зважаючи на свою легкість, книги про Петсона мають і ненав'язливу дидактичну складову. За словами самого автора «в книге «Именинный пирог» между строк можно прочитать о том, что не стоит говорить плохо о людях, которые ведут себя необычно. В книге «Рождество в домике Петсона» говорится о сплочённости людей. Не думаю, что это маленькое нравоучение повредит читателю, оказавшемуся в гуще противоречивых суждений. Но поскольку книги строятся не на нравоучениях, а на по-своему даже хулиганских иллюстрациях, то слащавого морализаторства они начисто лишены».
Книги про Петсона та Фіндуса неодноразово відмічались різноманітними нагородами, зокрема в 2003 році отримали літературну премію Астрід Ліндгрен, а їх герої давно вже перестали бути лише літературними персонажами, їхні пригоди можна спостерігати у мультфільмах, фільмах; за цими ж мотивами розроблені і комп'ютерні ігри.

 В якийсь момент Свен перестав писати про дивакуватого дідуся, але продовжував робити ілюстрації до інших своїх книг. Так відомою стала «Где моя сестра», в якій візуальне нарешті взяло гору над словесним:
«Я постарался сделать изображение самостоятельным — так ребенок сможет получать удовольствие от книги и без текста».

 

Зараз Свену Нурдквісту близько 67 років. Він доволі мовчазний та замкнутий, рідко зустрічається зі своїми читачами, бо за його словами завжди почуває себе з ними некомфортно. Довгий час він зі своєю сім'єю жив в селі, а через 17 років після народження синів, переїхав до Стокгольма, де проживає і сьогодні.

За матеріалами:
1. Лабиринт ;
2. Сказочный мир Петсона и Финдуса (Свен Нурдквист). Юлія Раскова ;
3. Pettson.ru ;
4. Свен Нурдквист «Шведы перестали бояться изображать детей некрасивыми, злыми, отталкивающими». Ксения Коваленко ;
5. Кто такой Свен Нурдквист ;
6. Интервью со Свеном Нурдквистом  Наталя Конрадова ;
7. Свен Нурдквист. Про Петсона и Финдуса ;
8.  Свен Нурдквист, "... о чудаке Петсоне и его котенке Финдусе" .

Полювання на лиса

Придбати

Різдво у Петсона

Придбати

Хвилина півнячого кукуріку

Придбати

Коли Петсон сумує

Придбати

Петсон, Фіндус і переполох на городі

Придбати

Петсон, Фіндус і торт на іменини

Придбати

Петсон, Фіндус і намет

Придбати

Ноев ковчег

Придбати