Лучшие книги: "Я не представляю себе иной жизни, кроме жизни писателя"

Філіп Рот – автор близько 30 романів, володар трьох премій Фолкнера та Беллоу, Пулітцерівсьої премії, Букерівської та міжнародної премії Франца Кафки; він визнаний класиком ще за життя, а його ім’я знаходиться на 46-му місці в переліку “Ста геніїв сучасності»; в березні 2013 року журнал Vulture проводив опитування серед літераторів, які майже одноголосно назвали Філіпа Рота найвеличнішим американським письменником із нині живих. Цікаво, що при цьому 17 % з них твердо впевнені, що він жінконенависник. На питання: «Кем бы вы стали, если не писателем?», - антирелігійний Рот відповідає: «Священником».

Народився Філіп Рот 19 березня в місті Ньюарк, штат Нью-Джерсі, в сім’ї емігрантів зі Східної Європи. Батьки, страховий агент та домогосподарка, виховували своїх дітей в доброзичливій та трудолюбивій атмосфері. В школі Філіп був відмінником, хотів стати юристом. Під час навчання в Університеті Бакнела серйозно захопився літературою та почав писати сам, тому отримавши ступінь з англійської, продовжує навчання на філологічному факультеті Чиказького Університету, в якому після закінчення викладав. Потім була армія, звідки його комісували у зв’язку із травмою спини. Деякий час Філіп пише для журналів оповідання та критичні статті, але серйозним дебютом в літературі стала збірка «Goodbye, Columbus» («Прощай, Колумбус», 1959 р.), що одразу принесла своєму двадцятишестирічному автору Національну книжкову премію. Після цього Філіп Рот повністю присвячує себе літературі. Справжній успіх прийшов через 10 років після виходу книги «Portnoy’s Complaint» («Жалобы Портного», іноді «Случай Портного»). Роман назвали одночасно і вульгарним, і смішним, «монологом обуянного страстью и зависимого от матери еврейского холостяка». Неоднозначності додало і те, що вчорашній хороший хлопчик з гострою відвертістю розповідає про життя в типових єврейських кварталах Нью-Джерсі, зі своєю культурою, традиціями та звичаями. Його герої – це емігранти в умовах нової американської реальності:

«Рот глубоко переживает ассимиляцию американських евреев, уход от религии, распад семейных устоев и не может простить это ни своему народу, ни Богу, в которого не верит». Нерідко автор сміється і глузує над своїми героями, що іноді може виходити за рамки іронії, тому його називають антисемітом. Обурює читачів та критиків і те, як він пише про жінок, тому до попередніх звинувачень можна додати ще жінконенависництво. Але не дивлячись на це, книга «Жалобы Портного» увійшла до переліку 100 найвідоміших романів 20 століття.

Бестселером став роман «Заговор против Америки», який в 2005 році став «книгою року» за версією британської премії WH Smith Literary Award. Це ж звання отримав роман «Людское клеймо». Літератори, які брали участь в опитуванні журналу Vulture (дивись на початку), кращою його книгою назвали «Театр Шаббата». За словами Брета Істон Еліса це: «последний по-настоящему возмутительный роман».
Хоча Філіпа Рота і називають класиком, його творчість завжди була відкрита для впливу сучасних літературних тенденцій, автор не боїться апробувати нове, за рахунок чого і залишається актуальним:
«Рот безостановочно пробовал новые формы, испытывал хороший вкус на прочность, проверял границы дозволенного. В 60-х он писал книгу об онанисте, в 70-х – о мужчине, превратившемся в женскую грудь; в 80-х вышел его роман из пяти частей, где каждая противоречила остальным, в 2000-х – антиутопия об американском фашизме. Многие из этих книг стали вехами в американской литературе».

Романи Рота в міру автобіографічні, дія відбувається на вулицях з його дитинства, герої, якщо не вчорашні сусіди та знайомі, то наділені особистісними якостям автора.
«Я пишу выдуманную историю, а мне говорят, что это автобиография, я пишу автобиографию, а мне говорят, что эта история выдумана. Создание фиктивных биографий, фиктивных историй – это и есть моя жизнь», - так в романі «Обман» пояснює автор цю ситуацію через посередництво свого персонажа.

Філіп Рот був двічі одружений. Першою його жінкою була Маргарет Мартінсон, шлюб проіснував недовго, розлучились вони в 1963 р. Через 5 років після цього Маргарет загинула в автокатастрофі, що дуже вплинуло на письменника. Часто своїх героїнь він списував саме з Маргарет.
Другою жінкою стала англійська акторка Клер Блум. Шлюб із нею тривав 4 роки (1990-1994 рр) і закінчився скандалом: після розлучення Клер опублікувала мемуари про їх спільне життя, в яких Рот показаний не з дуже вдалого для нього ракурсу, і які ще раз підтверджують звинувачення у зневажливому ставленні до жінок.
Нещодавно Філіп Рот в інтерв’ю французькому журналу Les inRocks обмовився, що припиняє письменницьку діяльність і роман «Немезида» (2010 р.) стане останньою його книгою:
«Я отдал роману всю свою жизнь. Хватит! Не хочу больше ни писать, ни читать, даже говорить о литературе не хочу».

Своє рішення автор пояснив тим, що не встигає брати участь в сучасному житті, а тому не може про нього писати:
«Мне 78 лет, я уже ничего не знаю о современной Америке. Я вижу ее по телевизору, но я в ней не живу».
«Я не думаю, что еще одна книга что-то изменит. К тому же новая книга может оказаться неудачной, а кому нужна еще одна посредственная книга?».

Використані джерела:

1. Американские литераторы назвали Филипа Рота величайшим писателем;

2. Константин Бенюмов. Народ без книги;

3. Филип Рот объявил о завершении писательской карьеры;

4. Филипп Рот – американский писатель. Из серии «100 гениев современности»;

5. Иван Матковский. Филип Рот;

6. Филип Рот: Старость — это не сражение, это бойня;

7. Лаборатория фантастики.