"Сорок два! И это всё, что ты можешь сказать после семи с половиной миллионов лет работы?"

— Сорок два! — взвизгнул Лунккуоол. — И это всё, что ты можешь сказать после семи с половиной миллионов лет работы?

— Я всё очень тщательно проверил, — сказал компьютер, — и со всей определённостью заявляю, что это и есть ответ. Мне кажется, если уж быть с вами абсолютно честным, то всё дело в том, что вы сами не знали, в чём вопрос.

— Но это же великий вопрос! Окончательный вопрос жизни, Вселенной и всего такого! — почти завыл Лунккуоол.

— Да, — сказал компьютер голосом страдальца, просвещающего круглого дурака. — И что же это за вопрос?

Це цитата, що стала культовою, а її автор – найвідомішим у світі мандрівником, що подорожує автостопом. Не менш відомими стали і дві основні поради для будь-якого автостопщика: по-перше, “Без паніки!”; по-друге, “Не забудьте прихопити з собою рушник”. А як вам андроїд, що страждає на депресію зі своїм: "Life. Don't talk to me about life"? Тексти культової серії  «Автостопом по галактике» буквально розтягнули на цитати; образи та персонажі давно вийшли за межі книги і почали жити «власним життям»; за мотивами книг знімають серіали, фільми, роблять ігри; ажіотаж навколо цих книг з роками не згасає, а кількість фанатів зростає. І все це завдяки одній людині, автору культової серії, письменнику Дугласу Адамсу.

Дитинство Дугласа не назвеш простим. Народився він 11 березня 1952 року в Кембриджі, Великобританія, але через півроку сім’я переїхала до Ессекса. Коли хлопчику було п’ять, батьки розвелись. Дуглас із сестрою залишились з матір’ю, їм довелось непросто. Кажуть, деякий час вони навіть жили в місцевому Королівському притулку для тварин. Але при цьому хлопчик залишався оптимістом, а легкий та веселий характер не давали йому сумувати. Він добре вчився, грав на гітарі, займався авіамоделюванням та багато читав. Ще в школі пише своє перше оповідання, яке оцінив один із найсуворіших його вчителів:
"В школе был один учитель которого звали Халфорд. Каждый четверг, после перерыва у нас был час занятий по композиции. Мы писали рассказы. И я был единственным, кто получил десять из десяти. Я никогда этого не забуду".
Після школи Дуглас деякий час підпрацьовує прибиральником, щоб назбирати коштів для подорожі в Стамбул, яку задумав ще раніше. Але поїздка закінчилась не дуже успішно: його в прямому сенсі виставили з міста і насильно відправили до Англії.
Декілька наступних років Адамс навчався в коледжі і закінчив його з дипломом магістра з англійської літератури.
1976 рік Дуглас назвав гіршим у своєму житті. Тимчасові роботи, відсутність коштів, щоб заплатити за житло. Він пише скетчі для телебачення та радіо, але на гонорари, що не перевищували суми в 100 доларів, було важко прожити. В цей час він загорівся ідеєю про власне комедійне науково-фантастичне шоу, яким намагався зацікавити телепродюсерів. Але пошуки були безуспішними, доки його не помітив Саймон Бретт -  один із продюсерів радіо ВВС. 1 березня 1977 року керівництво затвердило пілотний випуск програми, 4 квітня Адамс здав сценарій, а 8 березня 1978 року о 22.30 стартувала перша серія шоу:
"Сначала шоу было совсем другим. Я чувствовал себя отвратительно в то время и пытался соеднить вместе около шести различных набросков сценариев, каждый из которых должен был закончится уничтожением мира новым способом и по новой причине. Это называлось "Конец Земли".

Це було своєрідним експериментом для керівництва, адже вони до останнього не могли передбачити реакцію слухачів. Ніл Гейман у власній книзі "Don't Panic" напише, що програму спеціально поставили на 22:30 в середу, без попередніх анонсів та реклами, щоб у разі невдачі не завдати шкоди власній репутації. І хоча Адамса запевнили, що радіопередачі рідко отримують відгуки, особливо вони не розраховували на реакцію преси на науково- фантастичне шоу, вже в суботу дві помітні газети опублікували схвальні рецензіі на програму. "Путеводитель по галактике автостопом" (The Hitchhiker's Guide to the Galaxy, чи просто HHGtG) швидко набрала популярності і вже через рік зайняла друге місце на  Hugo Award в категорії "Best Dramatic Presentation", поступившись "Супермену". В цьому ж році програма отримала Imperial Tobacco Award, а також Sony Award, Best Programme for Young People.

Ще під час своєї подорожі автостопом, десь посеред поля в Інсбруці він дивився на зірки і думав, що дійсно хтось таки повинен написати путівник по Галактиці для подорожей автостопом. Тому, після успіху свого шоу, він приймає пропозицію від видавництв написати за його мотивами книгу. Підписавши контракт з Pan Books, Дуглас прийнявся за роботу. Для книги він використав матеріал перших чотирьох серій шоу, залишивши дві інші на майбутнє, хоча про можливе продовження тоді ще мови не йшло. Не без допомоги Джона Ллойда, який був співавтором двох останніх серій радіопостановки, зірвавши усі можливі терміни, Дуглас все-таки віддає рукописи видавництву. За три перших місяці було продано близько 250 тисяч екземплярів, а пізніше Адамс стане наймолодшим    володарем премії "Золоте перо" (Golden Pen) - премії за мільйон поданих книг.

На хвилі успіху видавництво пропонує автору написати продовження історії про подорожі Галактикою. За словами Жаклін Грехем, яка в той час працювала в Pan Books, у видавництві побоювались затримки з боку Дугласа, тому призначили терміни з урахуванням цього форс мажору. А тим часом сам автор закрився в своїй кімнаті, вимкнув телефон і повністю присвятив себе роботі. В 1980 році світ побачив другу частину під назвою "Ресторан у конца Вселенной" (The Restaurant At The End Of The Universe). Пізніше Адамс назвав її своєю улюбленою. І хоча після кожної книги він зарікався писати наступну, світ побачив ще три частини -  "Жизнь, Вселенная и всё остальное" (Life, The Universe And Everything, 1982 р.), "Всего хорошего, и спасибо за рыбу!" (So Long And Thanks For All The Fish, 1984 р.) та "В основном безвредна" (Mostly Harmless, 1992 р.). Вони були прийняті читачами неоднозначно, Ніл Гейман писав, що вже "Всего хорошего..." відрізнялась від попередніх частин:
"Для многих фанов это было разочарование: они хотели больше Зафода, больше Марвина, больше космоса; они хотели, чтобы Артур оставался с Триллиан; они хотели видеть, как решиться проблема Аграджага; знать почему Артур Дент так важен во Вселенной (и что такого смешного в лягушках); они хотели больше шуток о полотенцах и выдержек из "Путеводителя по Галактике для путешествующих автостопом". Они получили любовную историю".

Але це не завадило "Автостопу по Галактиці" потрапити на 24 місце в списку "Ста Найвеличніших книг Століття" від "Waterstone’s Books/Channel Four" (1996 р.), аудіокнизі отримати Греммі у номінації "Best Spoken Word Recording" (1991р.). А шестисерійна екранізація книги отримала  нагороди у рубриках "Best TV Graphics", "Best VTR Editing", "Best Sound" і із Дугласа Адамса зробила справжнього кумира в США.

Варто сказати, що Адамсу було затісно в рамках однієї історії, навіть такої об'ємної та популярної, тому він активно пробував сили в інших проектах та жанрах. Зокрема плідною була його співпраця з Infocom - однією з провідних на той час компанії по розробці пригодницьких ігор. Дуглас, який ще з початку 80-х почав захоплюватись комп'ютерними іграми, взяв участь у розробці текстового варіанту квесту за своєю книгою "The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy", що згодом отримала премію "Thames TV", і яку нерідко називають  кращою науково-фантастичною чи гумористичною грою компаніі. В ній було використано велику кількість матеріалу як з книги, так і оригінального, який не був використаний раніше. Після цього він систематично пише сценарії і для інших ігор, зокрема "Bureaucracy", які були не менш смішними та цікавими. Планувалось продовження гри - "The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy ІІ", але чи то через фінансові проблеми Infocom, чи через брак часу Адамса, не вийшло.
Як сценарист Дуглас відомий своєю роботою над культовим серіалом "Доктор Кто" (епізоди "Планета пиратов» и «Шада»).

 В 1984 році Дуглас Адамс у співавторстві з Джоном Ллойдом пише не фантастичну книгу "The Meaning of Liff", з провдовженням — "The Deeper Meaning of Liff".
"Однажды утром, в ноябре 1985 года, Дуглас Адамс и его агент Эд Виктор сидели в комнате отеля со множеством телефонных линий и ждали звонка. К концу рабочего дня один везучий издатель ушел с правами на "Детективное агентство Дирка Джентли" и его сиквел, и Дуглас стал на два миллиона долларов богаче, чем был утром. Первая книга была доставлено через год и опубликована в апреле 1987", - саме так описує Ніл Гейман появу книг про Дірка Джентлі. Цього разу він спробував себе у новому жанрі - суміш детективу, містики та гумору. Не дивлячись на доволі стриману реакцію публіки, вслід за першою частиною - "Холистическое детективное агентство Дирка Джентли" ("Dirk Gently’s Holistic Detective Agency"), вийшла "Долгое чаепитие" ("The Long Dark Tea-Time of the Soul" 1988 р.) та незавершеною залишилась "Лосось сомнения" ("The Salmon of Doubt").
Під час спільної з зоологом Марком Карвардайном подорожі на Мадагаскар вони зняли на плівку тваринку, котру ніхто не бачив вже декілька років. Після цього вони вирішують відправитись на пошуки тварин, що зникають. Спочатку вони планували знімати документальний серіал, але виникли проблеми з місцевими чиновниками (перша експедиція проходила в Китаї), тому довелось відмовитись від відео і обмежитись звукооператором та фотоапаратами. Результатами подорожі стала радіопрограма "Last Chanse to See", яка виходила в ефір ВВС з 4 жовтня по 8 листопада 1989 року, та однойменна книга.
В останні роки свого життя Дуглас Адамс продовжував працювати над комп'ютерними іграми у власній компанії "The Digital Villiage", яку заснував у 1998 році. В тому ж році вони випустили унікальну адвентюру "Starship Titanic", яка отримала Codie Award. Також він пише нову книгу і працює над екранізацією "Путеводителя...", за яку взявся Дісней:

"Да я знаю, что „Дисней“ снял „Бэмби“, но не забывайте, что он также снял и „Терминатора“. Я надеюсь, что „Путеводитель“ будет чем-то средним между этими двумя фильмами...".
У 1999 році він разом із дружиною Джейн та донькою Поллі переїздить з Лондону в Сант-Барбаре, Каліфорнія. Тут 11 травня в 2001 року від серцевого нападу він помер.
В честь письменника був на званий астероїд, який був знайдений в лютому 2001. Вибір впав саме на нього, адже першопочатковою його назвою було - 2001 DA42, що можна розшифрувати на рік смерті, ініціали письменника, а також 42 - відповідь на головне питання Всесвіту із "Путівника...".
Також кожного року 25 травня фани відзначають День рушника, адже саме ця річ за словами Адамса є обов'язковою для автостопщика. В "Путівнику..." йому присвячений цілий розділ, там говориться:
"Полотенце - пожалуй, самый необходимый предмет в обиходе туриста. Во многом его ценность определяется практикой: в него можно завернуться, путешествуя по холодным лунам Беты Яглана; им можно накрыться, как одеялом, ночуя под звёздами, что льют красный свет на пустынную планету Какрафун; на нём удобно лежать на песчаных пляжах Сантрагинуса, наслаждаясь пьянящими ароматами моря; его удобно использовать в качестве плотика, спускаясь по медленным, тяжёлым водам реки Мотылёк; им можно размахивать, подавая сигналы бедствия, а можно и намочить его для рукопашной схватки, либо обмотать им голову, чтобы не вдыхать ядовитые газы или избежать взора Кровожадного Звережука с Трааля (поразительно глупая тварь, которая полагает, что раз вы её не видите, то и она вас не видит; на редкость тупая, но исключительно кровожадная); ну и в конце концов, вы вполне способны им вытираться, если, конечно, полотенце достаточно чистое.

Однако гораздо важнее психологическое значение полотенца. По необъяснимым причинам, когда страг (не автостопщик) узнаёт, что у автостопщика есть с собой полотенце, то автоматически предполагает наличие зубной пасты, фляги, компаса, мотка бечёвки, плаща, скафандра и т. д и т. п. Более того, страг с радостью одолжит туристу любой из поименованных или не поименованных предметов, „потерявшихся“ в дороге. В глазах страга человек, который исколесил Галактику вдоль и поперёк, перенёс тяжелейшие невзгоды, с честью вышел из отчаянных ситуаций и сохранил при этом своё полотенце, безусловно, заслуживает величайшего уважения».
Джерела інформації:
1. "Дуглас Аламс — "42", "И НЕ ЗАБУДЬТЕ ПРО ПОЛОТЕНЦА";
2. "Дуглас Ноэль Адамс". Лавка Миров;
3. Ольга Ннікітська. "Дуглас Адамс и его "Автостоп по галактике";
4. "Дуглас Ноэль Адамс/Douglas Adams".

Автостопом по Галактике. Ресторан "У конца Вселенной"

Придбати

Автостопом по галактике. Опять в путь

Придбати

Life, the Universe and Everything

Придбати

So Long, and Thanks for All the Fish

Придбати

The Hitchhiker`s Guide to the Galaxy: Volume One in the Trilogy of Five

Придбати

Dirk Gently's Holistic Detective Agency

Придбати